Право сервітуту регулюється Цивільним кодексом України та Земельним кодексом України.
Відповідно до статті 98 Земельного кодексу України, право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).
Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими.
Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею.
Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.
Частиною другою статті 401 Цивільного кодексу України встановлено, що сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).
Згідно з частиною першою статті 402 Цивільного кодексу України, сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду.
Зміст сервітуту визначено статтею 403 Цивільного кодексу України.
1. Сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном.
2. Сервітут може бути встановлений на певний строк або без визначення строку.
3. Особа, яка користується сервітутом, зобов'язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду.
4. Сервітут не підлягає відчуженню.
5. Сервітут не позбавляє власника майна, щодо якого він встановлений, права володіння, користування та розпоряджання цим майном.
6. Сервітут зберігає чинність у разі переходу до інших осіб права власності на майно, щодо якого він встановлений.
7. Збитки, завдані власникові (володільцеві) земельної ділянки або іншого нерухомого майна, особою, яка користується сервітутом, підлягають відшкодуванню на загальних підставах

Згідно ст. 13 ЗУ «Про оренду землі»Договір оренди  землі  -  це  договір,  за  яким орендодавець зобов'язаний за  плату  передати  орендареві  земельну  ділянку  у володіння і  користування на певний строк,  а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до  умов  договору  та вимог земельного законодавства.

Порядок передачі земельних ділянок в оренду регулюється ст. 124 Земельного Кодексу України.
1. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
2. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.
3. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.
4. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Підставою для укладення договору оренди може бути цивільно-правовий договір про відчуження права оренди.
Таким чином для того щоб передати в оренду земельну ділянку, яка знаходиться у державній або комунальній власності необхідно проводити аукціон, для передання земельної ділянки на умовах особистого сервітуту проводити аукціон не потрібно, що значно спрощує та скорочує в часі процедуру передачі земельної ділянки.

Відповідно до п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України  до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
Таким чином, повноваження щодо розпорядження землями, які належать Київській міській раді передбачають укладання будь-яких договорів, які визначають юридичну долю землі, в тому числі договорів особистого земельного сервітуту.
Більше того, в пп. 3,7,10,12 та 14 Порядку розміщення малих архітектурних форм для провадження підприємницької діяльності, затвердженого постановою КМУ від 26 серпня 2009 року №982(надалі Порядок), чітко визначений порядок надання радою права користування земельною ділянкою на умовах особистого земельного сервітуту. Таким чином цим порядком встановлено, що розміщення МАФ здійснюється на підставі рішення відповідної сільської, селищної, міської ради, а для власників земельних ділянок на підставі рішення виконавчого комітету відповідної місцевої ради.
Порядком передбачено розроблення паспорту прив'язки малої архітектурної форми, що включає в себе схему прив'язки малої архітектурної форми - графічні матеріали, виконані на топографо-геодезичній основі масштабом 1:500 з прив'язкою малої архітектурної форми до місцевості.
Тобто, для укладення договору особистого строкового сервітуту з метою розміщення малої архітектурної форми, слід додавати графічні матеріали - схему прив'язки малої архітектурної форми.